Озима пшениця широко вирощується в Україні із застосуванням сучасних інтенсивних технологій, суть яких в оптимізації умов вирощування пшениці на всіх етапах росту та розвитку рослин. Вона передбачає розміщення культур після кращих попередників, використання інтенсивних сортів і застосування добрив на заплановану врожайність, інтегровану систему захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників. Важливою умовою підвищення врожайності пшениці є використання для сівби високоякісного насіння.
З метою управління процесами формування урожаю необхідно мати чітке уявлення про взаємодію всіх факторів, які істотно впливають на урожайність. Основним фактором підвищення продуктивності пшениці озимої є поліпшення структури посіву, яка зумовлюється густотою стеблостою, що насамперед залежить від норми висіву, строків сівби, польової схожості насіння та виживання рослин. Винятково важливе, часто вирішальне значення для доброї перезимівлі і високої продуктивності озимих культур має своєчасна сівба.
Строки сівби в значній мірі впливають на час появи і повноту сходів, наступний ріст і розвиток рослин, а відповідно і величину врожаю. Від строків сівби залежить проходження усіх фаз розвитку рослин і стійкість їх до ураження хворобами і шкідниками, а також до несприятливих умов перезимівлі.
Успішна перезимівля озимих колосових культур — одна з головних проблем, що постає перед агрономами при їх вирощуванні. Загибель посівів— це не лише недобір мільйонів тон зерна, але й даремно висіяне насіння, а також додаткові витрати на обробіток ґрунту та пересівання полів.
У питанні про ступінь морозостійкості озимої пшениці залежно від строків сівби немає єдиної думки. Одні дослідники стверджують, що озима пшениця ранніх строків сівби стає більш морозостійкою, ніж пізніх. Інші вважають кращою у формуванні цієї властивості сівбу в оптимальні строки. Нарешті, треті додержуються думки, що найбільш морозостійкими є рослини озимої пшениці пізніх строків сівби.
За ранніх строків сівби рослини пшениці озимої до замерзання ґрунту проходять стадію яровизації, а в окремих випадках можуть навіть виходити в трубку, що знижує їх здатність до загартовування.
Морозостійкість рослин різних строків сівби не можна розглядати у відриві від їх стадійного розвитку. У одного і того ж сорту за однакових температурних умов вона змінюється залежно від стадійного стану. Рослини, які пройшли стадію яровизації, характеризуються меншою морозостійкістю. У тих же рослин, які до початку зими не пройшли цієї стадії, морозостійкість, як правило, дуже висока.
Відомо, яке велике значення у формуванні морозостійкості надається температурному фактору. Якщо рослини вирощують спочатку при підвищених температурах, а пізніше – в умовах понижених температур, їх морозостійкість підвищується. Тривале вирощування при високих температурах призводить до зниження морозостійкості, а при понижених – до підвищення її. Особливо помітно підвищується морозостійкість рослин, якщо температура повітря становить близько 0°С. При цьому затримується ріст рослин і в них відбувається нагромадження органічних речовин та зменшується витрата їх у процесі дихання. При пониженій середньодобовій температурі рослини інтенсивніше кущаться.
Тому озимину важливо вміти «захищати» у період перезимівлі. А для того, щоб це ефективно робити, потрібно насамперед визначити головні фактори, які можуть зашкодити нормально «пережити» зиму.
Озимим посівам загрожує п'ять основних факторів:
- Вимерзання. При критичних для культури мінусових температурах (особливо коли вони встановлюються раптово, або відразу після відлиги) настає вимерзання, яке призводить до загибелі рослин. Вільні молекули води між клітинами перетворюються на кристали льоду, це і є основна причина пошкодження сходів. Після відлиги такі рослини втрачають тургор, швидко жовтіють та сохнуть (мал. 1).
- Вимокання. Перезволоження ґрунту, а також осінній застій води на полях призводять до вимокання рослин. Особливо небезпечна «зайва» волога слабким сходам, що встигли утворити лише 2-4 листки та ще не увійшли у фазу кущення. Вимокання призводить до загибелі посівів, ураження кореневої системи хворобами, уповільнення процесів росту та розвитку (мал. 4).
- Випрівання. Тривале перебування під великим шаром снігу може стати критичним для озимих, оскільки воно призводить до вуглеводного виснаження, розкладання органічних речовин, а потім і ураження так званою сніговою пліснявою. Але така небезпека загрожує лише ослабленим рослинам або тим, які дуже тривалий час перебувають під снігом, коли він тане надто пізно (мал. 2).
- Випирання. Висівання культури у пухкий, щойно зораний ґрунт нерідко призводить до випирання. Коли ґрунт починає поступово осідати, коренева система озимини пошкоджується і вузол кущення утворюється над поверхнею ґрунту. Також спричинити випирання можуть різкі перепади ранньовесняних температур.
- Льодова кірка. Так звана «висяча» льодова кірка, що утворюється при частковому таненні снігу, рослинам майже не шкодить. Вона може бути небезпечною лише при тривалому знаходженні на поверхні поля, бо здатна спричинити випрівання. Притерта кірка з’являється при тривалих відлигах та наступних заморозках, коли на поверхні посіву спочатку замерзає шар води, а потім ще й поступово вмерзає в ґрунт. Така кірка не лише пошкоджує рослини фізично, але й сприяє їх швидкому вимерзанню, а також призводить до порушення газообміну рослин (мал. 3.).
 |
 |
 |
 |
Наслідком дії негативних факторів стає загибель рослин і зрідження посівів
Фахівці з власного досвіду знають, що не надто товста кірка, у яку вмерзли лише вузли кущення, не становить загрози для життя рослин. Листки знаходяться на поверхні, є доступ повітря до них, а тому нестача кисню рослині не загрожує.
В Україні озимі культури у різних регіонах потерпають від різних пошкоджуючих факторів: у зоні Степу вони найчастіше страждають від вимерзання та льодової кірки, у лісостеповій — від льодової кірки, у поліських районах — від випрівання та вимокання, а також частково від вимерзання.
Як боротися з пошкоджуючими факторами?
Вибір сорту. Для зменшення шкоди, спричиненої вимерзанням, необхідно використовувати найбільш морозостійкі та зимостійкі сорти озимих.
Фосфорно-калійні добрива. Внесення під посів Фосфорно-калійних добрив, що необхідні рослинам на всіх фазах розвитку. Нестача фосфору і калію зменшує стійкість рослин до вимерзання.
Снігозатримання потрібне для того, щоб вберегти культури від вимерзання та повної загибелі під час великих морозів. Його проводять під час випадання снігу снігозатримувачами, утворюючи валки поперек руху панівних вітрів. Також для затримання снігу можна використовувати куліси.
Мілкий закритий дренаж та облаштування системи відвідних канав на полях потрібні, щоб попередити вимокання. Також необхідно систематично вносити мінеральні та органічні добрива, вчасно вапнувати кислі ґрунти.
Строки висіву. Їх потрібно дотримуватись, щоб запобігти випріванню. Рання сівба може привести до переростання озимих, надто пізня — до їх недорозвинення. Також це призведе до формування густого травостою, при якому ґрунту буде важко промерзати. Якщо сніг випав на не промерзлу землю, потрібно провести ущільнення коткуванням. При цьому слід урахувати, що таке ущільнення при настанні відлиги може спровокувати появу льодової кірки, яку доведеться руйнувати.
Коткування посіву кільчасто-шпоровими котками проводять при випиранні. Ця операція покращить контакт рослин з ґрунтом і дасть їм змогу краще вкоренитися. Якщо є потреба висівати озимі культури у щойно зораний ґрунт, перед сівбою його необхідно ущільнити коткуванням.
Щоб вчасно виявити можливі проблеми та запобігти їм, необхідно уважно слідкувати за станом посівів та погодними умовами. Після закінчення осінньої вегетації озимих поля обов’язково обстежують. Таким же обов’язковим є обстеження навесні після відновлення вегетації. Але варто проводити і додаткові обстеження полів, якщо зимові кліматичні умови є несприятливими та виникає ризик пошкодження посівів.
Як озимі увійдуть в зиму та якою буде їхня зимівля — залежить у першу чергу від добре спланованих та виважених дій агрономів, від строків сівби та вибору сортів культур.
В Україні, станом на 01.02.2017, сходи пшениці отримано на площі 5,8 млн га (95% до посіяного), в хорошому стані перебували посіви на 2,3 млн га, або 39,3%, в задовільному - на 2,6 млн га , або 44,2%, в слабкому - на 960 тис. га, або 16,5%.
За даними Укргідрометцентру, загрози вимерзання озимої пшениці через різке зниження температури, які були відзначені на початку січня, на сьогодні відсутні. Протягом 2-ї декади січня поля були покриті снігом, лише на більшості площ південних областей снігу майже не було або висота його була незначною, що стало наслідком відлиги.
Мінімальна температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння озимих культур (3 см) становила -3-7°С. Це значно вище критичної температури вимерзання, яка, за розрахунками, в фазі кущіння для озимої пшениці становила -14-18 ° С.
Чергування похолодань і відлиг створювало сприятливі умови для утворення і поширення крижаної кірки на полях, особливо в південних областях. В результаті відлиги місцями відзначалося її руйнування, утворення і втримання крижаних блюдець. Варто відзначити, що на окремих полях Миколаївської, Херсонської областей є загроза часткового вимерзання посівів озимої пшениці.
За інформацією Інституту сільського господарства Полісся НААН України перезимівля озимих зернових культур в господарствах області проходить при задовільних погодних умовах, загрозливі агрометеорологічні явища не спостерігаються. Температури ґрунту на глибині залягання вузла кущіння нижче 2-4° морозу не було зафіксовано. За результатами проведеного моніторингу посівів озимих зернових культур, встановлено, що їх стан переважно добрий та задовільний. Вимерзання рослин не виявлено.
Результати проведених обстежень свідчать, що на сьогодні більша частина посівів озимих культур у Житомирській області знаходиться у доброму та задовільному стані.
На даний час у доброму стані знаходиться 42% (64,1 тис. га) посівів, у задовільному — 47% (71 тис. га), і лише 11% посівів (16,5 тис. га) визнано слабкими та зрідженими. Про це повідомляє управління агропромислового розвитку Житомирської ОДА.