 |
Суть технології вирощування озимої пшениці полягає в оптимізації умов вирощування пшениці на всіх етапах росту й розвитку рослин. Технологія вирощування озимої пшениці передбачає: використання інтенсивних сортів, застосування добрив на заплановану врожайність, роздрібне внесення азотних добрив протягом весни за даними ґрунтової і рослинної діагностики, інтегровану систему захисту рослин від бур’янів, хвороб та шкідників, за потребою застосування регуляторів росту (ретардантів), сівбу із залишенням постійних технологічних колій (по можливості), організацію біологічного контролю за станом росту і розвитку рослин на основних етапах органогенезу.
Головною метою інтенсивної технології є максимальна реалізація потенційної продуктивності сортів озимої пшениці шляхом раціональної мобілізації природних та техногенних факторів урожайності.
Сучасні високопродуктивні сорти озимої пшениці відзначаються підвищеними вимогами до родючості ґрунту, вмісту вологи та його чистотою щодо бур’янів. У зв’язку з цим зростає роль попередників при вирощуванні таких сортів. Попередники для озимої пшениці підбираються з урахуванням зони вирощування, структури посівних площ, реакції сортів на них. У посушливих та напівпосушливих південних районах озиму пшеницю висівають насамперед після тих попередників, які найменше висушують кореневмісний шар ґрунту та створюють сприятливі умови водозабезпечення сходів після обробки; у північних районах достатнього зволоження попередниками є ті, які забезпечують оптимальні строки сівби, мають сприятливий поживний режим ґрунту та мінімальну його засміченість бур’янами.
Добрива є одним з найефективніших та швидкодіючих факторів підвищення врожайності пшениці і поліпшення якості зерна. Великий позитивний вплив добрив на продуктивність пшениці пояснюється тим, що в ґрунті поживні речовини містяться у важкорозчинній формі, а фізіологічна активність кореневої системи її недостатньо висока. Тому застосування добрив під озиму пшеницю забезпечує досить високі прирости врожаю на всіх ґрунтових відмінах. Особливо добре реагують на внесення добрив короткостеблові сорти пшениці, у яких прирости урожаю за рахунок добрив можуть сягати 10-16 ц/га і більше.
На сприятливому удобреному фоні в пшениці формуються: добре розвинена коренева система, оптимальна листкова поверхня, яка досягає у фазі кущення 6-9 тис. м2/га, трубкування – 20 тис., колосіння – 40-45 тис., молочної стиглості 10 тис. м2/га; підвищується морозо- та зимостійкість, знижується транспірація. За рахунок добрив у зерні збільшується вміст білку на 1-3 %, сирої клейковини на 3-6 % і більше, підвищується маса 1000 зерен та скловидність.
Мінеральні добрива найраціональніше вносити на заплановану урожайність. При їх застосуванні особливу увагу звертають на забезпечення пшениці азотними добривами. Їх слід вносити так, щоб рослини були забезпечені азотом постійно і в достатній кількості протягом всієї вегетації. При нестачі азоту рослини погано кущаться, утворюють щуплий колос з низькою масою 1000 зерен. Надмірне азотне живлення також шкідливе: викликає сильний ріст рослин восени і вони втрачають морозо- та зимостійкість, рослини у посівах загущуються, взаємо затіняються через надмірне кущення знижуючи продуктивність фотосинтезу, більше уражуються хворобами, урожайність їх зменшується, як і при нестачі азоту. Норми мінеральних добрив та співвідношення у них азоту, фосфору і калію залежать також від попередників озимої пшениці. При її розміщенні в сівозміні після зернових бобових рослин та багаторічних бобових застосовують повні мінеральні добрива, з підвищеними нормами фосфорних і калійних та зменшеними – азотних, після кукурудзи – з підвищеними нормами азоту, наприклад, після картоплі або цукрових буряків – калію.
При застосуванні добрив слід враховувати біологічні особливості районованих сортів пшениці. Вищі норми мінеральних добрив, особливо азотних, застосовують при вирощуванні низькорослих сортів, стійких проти вилягання, менші норми – при використанні під високорослі сорти схильних до вилягання.
Ефективність мінеральних добрив залежить від строків сівби пшениці. При ранній сівбі, особливо в умовах достатнього зволоження і теплої осінньої погоди, озиму пшеницю удобрюють лише фосфорно-калійними добривами, завдяки яким рослини не переростають, краще загартовуються, стають більш зимостійкими. Під пшеницю пізніх строків сівби вносять повне мінеральне добриво, яке поліпшує кущення рослин та сприяє швидшому наростанню вегетативної маси.
Для озимої пшениці при інтенсивній технології вирощування середньою нормою є внесення азоту, фосфору і калію (NРК) по 90-120 кг/га.
Вони можуть бути більшими або меншими, залежно від родючості ґрунту і ґрунтової відміни, характеру попередника, зони вирощування пшениці, сорту та багатьох інших причин.
Азотні добрива при інтенсивній технології вирощування вносять у період вегетації пшениці. Застосовують їх з використанням показників проведених діагностик живлення – ґрунтової, листкової, тканинної, а також на підставі візуальних спостережень за ростом і розвитком рослин.
Аналізуючи всю різноманітність можливих варіантів застосування азоту, що визначаються факторами агротехніки, клімату, та пов’язаних з ними особливостей росту і розвитку рослин, розроблено ряд систем азотного удобрення. Вони можуть складатися з дво-, три- і чотириразових підживлень. Особливості їх подано нижче.
1. Восени на бідних ґрунтах і після гірших попередників вносять не більше N30. Внесення азоту в таких умовах сприяє кращому росту рослин восени, внаслідок формування більшої кількості пластичних речовин підвищується зимостійкість. Підставою для прийняття рішення про внесення азоту є дані ґрунтової діагностики.
2. Ранньовесняне (регенеративне) підживлення на II-му чи III-му етапі органогенезу підвищує густоту стеблостою (тому і називається регенеративним), збільшує кількість члеників колосового стрижня. Доза азоту для першого підживлення найбільше залежить від двох факторів — стану посівів і часу відновлення весняної вегетації. На добре розвинених посівах рекомендується вносити 30 % (N30-60) від повної норми азоту.
Посіви, що відновлюють весняну вегетацію раніше середньої багаторічної дати, добре ростуть у висоту і завдяки посиленому кущінню утворюють продуктивний стеблостій, що досягає 600-700 шт./м2.Якщо посіви зріджені (200-230 рослин на 1 м2), під час першого підживлення вносять N40-60. За наявності 180-200 рослин на 1 м2 дозу азоту для першого підживлення збільшують до N60-90.
Норму азоту збільшують в роки з пізньою весною, так як пізніше відновлюється весняна вегетація і внаслідок цього наростання вегетативної маси зменшується. В роки з ранньою весною на добре розвинених густих посівах перше підживлення проводити недоцільно.
3. Друге підживлення (продуктивне), що найбільш впливає на врожай зерна, проводять на початку виходу рослин у трубку (IV етап органогенезу). Воно сприяє кращому росту бокових стебел, які за продуктивністю доганяють головне стебло. Якщо рано навесні внесли 30% загальної норми азоту, то під час другого підживлення вносять 50%. або N60-90. Норма добрив визначається першим підживленням. Збільшення дози азоту на II етапі вимагає зменшувати її на IV етапі і навпаки. Оптимальну норму добрив другого підживлення встановлюють за листковою діагностикою.
Друге підживлення вирішальний чинник роздрібного внесення добрив, бо найбільш впливає на продуктивність колоса, а значить – і на підвищення врожайності озимої пшениці.
4. Трете підживлення (якісне) — вносять решту азоту (N30-60) в період від початку фази колосіння до наливу зерна (VIІІ-Х етап) - збільшує тривалість активної діяльності верхніх листків, підвищує інтенсивність фотосинтезу, впливає на врожайність і якість. Чим пізніше проведено підживлення, тим менше азот впливає на врожайність і більше на якість. Як правило, використовують для третього підживлення добрива в сухому вигляді або водний розчин. Для встановлення доцільності проведення цього підживлення використовують дані тканинної діагностики.
Серед відомих прийомів підвищення якості зерна внаслідок зміни азотного підживлення велике значення має позакореневе підживлення. Позакореневе підживлення введено у технологічний процес вирощування багатьох культур, але як природне живлення воно існувало в усіх сферах рослинного життя із самого свого зародження. У рослини, як єдиного цілого організму, існує тісний зв’язок між усіма життєво важливими процесами, зокрема, між кореневим і позакореневим живленнями. Тому позакореневі підживлення потрібно розглядати як технологічний прийом, який за певних умов підвищує ефективність внесення добрив та використання родючості ґрунту. Збільшення вмісту азоту в рослинах зумовлює активізацію процесу фотосинтезу, затримується природне старіння листків, зокрема верхівкових. У разі їх видалення зерно стає щуплим, що зменшує його масу в колосі на 15-20%.
Ефективність позакореневого підживлення насамперед залежить від форми добрива. Сульфат амонію, аміачна вода та аміачна селітра хоч і поліпшують якість зерна, але вони обпікають листки і колоски пшениці, внаслідок чого зменшується її урожай. Найкращим азотним добривом для позакореневого підживлення є карбамід. На відміну від інших форм азотних добрив розчин карбаміду у воді має нейтральну реакцію навіть у підвищених концентраціях (20-30 і навіть до 40%), він не обпікає листків і, крім того, добре засвоюється рослинами, тоді як 2-5%-й розчин аміачної селітри спричиняє на них сильні опіки. Карбамід, концентрація якого понад 5%, потрапивши в клітини, зумовлює плазмоліз, який не супроводжується некрозом тканини, але викликає негативні функціональні зміни в рослинах. Наприклад, у перші дні після обприскування спостерігається пригнічення процесу фотосинтезу.
Завдяки амідній формі азоту карбамід поглинається клітинами листків не лише внаслідок попереднього розщеплення з утворенням аміаку під дією ферменту уреази, а й прямим включенням цілих молекул у цикл перетворення речовин, пов’язаних з утворенням діамінокислот. Він не лише є джерелом азотного живлення, а й фізіологічно активною речовиною, яка значно посилює процес фотосинтезу і, збільшуючи розщеплення білків у листках, сприяє повнішому відтоку азотних речовин і сірки.
Швидкість поглинання карбаміду листками та його засвоєння дуже варіюють залежно від виду рослин та від багатьох факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. Для поглинання 50% внесеного карбаміду потрібно від 1-4 до 12-24 год. У рослинах карбамід має високу рухомість і вже через дві доби після обприскування його азот входить до складу білків рослин.
Процес проникнення розчину карбаміду крізь кутикулу листка має певні особливості. Якщо у звичайну погоду розчин карбаміду нанести на поверхню листка вдень, його краплі висихають через 10-15 хв. При цьому на поверхні листка утворюються кристалики карбаміду, які зберігаються до випадання вечірньої роси. Вночі вони адсорбуються вологою з повітря і листки знову покриваються тонкою плівкою розчину, що створює умови для дифузії карбаміду в тканини листка. Такий процес може тривати кілька діб. Тому для ефективного поглинання карбаміду листками дуже важливо забезпечити добре розпилення розчину, оскільки великі краплі під час висихання утворюють друзи кристалів, які не утримуються на поверхні листка, а обсипаються на землю. Проте досить малі краплини розчину карбаміду можуть переноситися потоком повітря і втрачати вологу ще до потрапляння на поверхню листя.
Для проведення позакореневого підживлення озимої пшениці оптимальною дозою азоту є 30-45 кг/га у вигляді 10-30%-го розчину карбаміду. Істотне збільшення вмісту білка (в абсолютних величинах на 1,5-2,0%) та клейковини в зерні і його скловидності переважно відбувається при його проведенні у період колосіння - на початку молочної стиглості зерна, який зазвичай триває впродовж 10 діб. Засвоєний у цей час через листя азот уже не може бути використаний на утворення вегетативної маси рослин, тому повністю застосовується для формування якості врожаю. Підвищення врожайності при цьому незначне - 1,5-3,0 ц/га, переважно завдяки збільшенню маси 1000 зерен. Це пояснюється тим, що до початку колосіння всі елементи структури врожаю пшениці озимої вже були сформовані.
Ефективність позакореневого підживлення озимої пшениці азотом залежить від вмісту його в листках, впливу різних кліматичних факторів і запасів у ґрунті рухомих сполук елементів живлення у процесі формування зерна та неоднаковим ступенем реутилізації азоту рослинами різних сортів.
Азот карбаміду найкраще засвоюється листками рослин уночі під час високої вологості повітря. Тому найкраще позакореневе підживлення пшениці озимої проводити вранці та ввечері. У прохолодну і похмуру погоду цю роботу можна виконувати впродовж усього дня. Однак проводити підживлення за температури понад +20оC та за низької відносної вологості повітря у сонячний день не рекомендується, оскільки з’являється небезпека обпікання поверхні листків.
Озима пшениця ефективно реагує на внесення мікродобрив. За формування низького рівня врожайності зерна (20-30 ц/га) на більшості ґрунтів обмежувальним чинником продуктивності рослин є забезпечення макроелементами. Під час внесення високих норм мінеральних добрив подальше підвищення врожаю залежить від елементу живлення, який є в мінімумі. Інколи нестача кількох десятків грамів одного з мікроелементів обмежує засвоєння інших елементів живлення і призупиняє зростання врожаю навіть на високих фонах живлення макроелементами. Найважливішими мікроелементами для неї є марганець, молібден, мідь, цинк, бор. Їх вносять у ґрунт разом із мінеральними добривами, а також позакореневим підживленням та передпосівним обробленням насіння солями мікроелементів.
Марганець сприяє підвищенню цукрів у рослинах озимої пшениці, цим самим забезпечує вищу морозо- і зимостійкість, підвищує врожай. Найбільше рослини його засвоюють від фази кущіння до колосіння. Тому, щоб попередити значне зниження врожаю, крім нанесення на насіння, марганець вносять навесні до першого вузла на стеблі у дозі 1 кг/га. Нестача марганцю спостерігається на ґрунтах з нейтральною і лужною реакцією.
Для нормального розвитку пшениці озимої вміст марганцю у рослинах у фазі кущіння має становити 50-150 мг/кг сухої речовини.
Мідь значно впливає на формування генеративних органів, на розвиток і будову клітин рослин, підвищує стійкість до хвороб, вилягання, посухо-, жаростійкість та зимостійкість рослин, сприяє кращому засвоєнню ними азоту. Найбільше міді рослини засвоюють від фази кущіння до колосіння. Нестача її виявляється на провапнованих ґрунтах, за високої температури, підвищених норм внесення азотних добрив (більш ніж 100 кг/га д. р.).
Для нормального розвитку озимої пшениці вміст міді в ній повинен сягати 4-15 мг/кг сухої речовини. Замість показника вмісту міді зручніше користуватися відношенням Cu:N, яке має бути >1. При цьому вміст міді виражається у мг, а азоту - у відсотках. Щоб попередити значне зниження врожаю, під час виходу рослин у трубку вносять 0,5 кг/га міді.
Бор сприяє синтезу хлорофілу, впливає на формування генеративних органів, розвиток кореневої системи, особливо молодих коренів. Він майже не рухається з нижньої частини рослин до точки росту, тобто повторно не використовується.
Нестача бору у живленні рослин виявляється на провапнованих ґрунтах та після внесення високих норм азотних і калійних добрив.
Цинк бере участь у багатьох фізіологічних процесах, сприяє росту міжвузлів, підвищує жаро-, посухо- та морозостійкість рослин, вміст білку в зерні, стійкість рослин до ураження хворобами. Особливу увагу на забезпеченість пшениці озимої цинком потрібно звертати під час внесення високих норм азотних і фосфорних добрив, вапнування, низьких температур.
При вирощуванні зернових можна виділити 3 основних “критичних” етапи, під час яких спостерігається найбільша потреба в поживних речовинах
I – сходи (позакореневе підживлення дозволяє підготувати рослину до зимівлі);
II – кущення (забезпечує активізацію морфофізіологічних процесів);
III – вихід в трубку (якісно покращує процеси формування і розвитку зерна).
Для забезпечення посівів озимої пшениці поживними речовинами компанія ІНТЕРМАГ пропонує спеціалізоване концентроване, комплексне, рідке добриво ІНТЕРМАГ – ЗЕРНОВІ, призначене для всіх видів та сортів зернових культур. Містить гармонійно збалансований набір мікроелементів та азоту, що повністю відповідають поживним вимогам даного виду рослин.
Мікроелементи, які входять до складу добрива, знаходяться в легкозасвоюваній рослиною хелатній формі, що гарантує їх повне, якісне і ефективне засвоєння поверхнею рослин.
 |
 |
 |
Весною, в період кущення – початок виходу рослин в трубку, під час якого проходить диференціація колоса (формування кількості зерен у колосі) необхідно проводити друге підживлення озимої пшениці комплексним добривом ІНТЕРМАГ – ЗЕРНОВІ. Комбінувати його потрібно спільно з хелатом міді (Хелат Cu-12 Профітмаг). Оскільки при нестачі міді в ґрунті гальмується ріст генеративних органів, зменшується інтенсивність фотосинтезу та синтез білка, що в підсумку позначається на врожайності пшениці. Особливо це відчувається при інтенсивній технології вирощування культури. Для забезпечення рослин в цей період азотом і сіркою, застосування добрива ІНТЕРМАГ рекомендується поєднувати з розчином карбаміду та сульфату магнію, а при необхідності також з відповідним (попередньо перевіреним на змішування) пестицидом.
Третє підживлення (якісне) – добривом ІНТЕРМАГ – ЗЕРНОВІ проводять на початку колосіння рослин озимої пшениці. Для кращого засвоювання поживних речовин та активізації метаболічних процесів в рослині, рекомендується застосовувати мікродобриво ІНТЕРМАГ-ТИТАН, яке виступає активатором життєвих процесів в рослині.
Рекомендована норма для ІНТЕРМАГ – ЗЕРНОВІ – 1-1,5 л/ га.
Середня витрата робочої рідини – 300 л/га.
Рекомендована кількість позакореневих підживлень впродовж вегетаційного періоду -2-3 підживлення.
Компанія ІНТЕРМАГ пропонує наступну систему позакореневого підживлення озимої пшениці:
 |
Зважаючи на те, що внесення в ранньовесняний період відносно високої дози азотних добрив на зріджених і ослаблених посівах озимої пшениці може спровокувати інтенсивний ріст бур'янів, які будуть основними конкурентами рослин за вологу, поживні речовини та світло необхідно застосовувати інтенсивний захист від сегетальної рослинності.
Основне забур'янення посівів озимих зернових культур формується у осінній період - до 75% від загальної кількості. Ядро бур'янового ценозу становлять зимуючі і озимі двосім'ядольні види. Серед них найшкідливішими є триреберник непахучий, грицики звичайні, фіалка польова, які становлять до 60% ценозу. З озимих злакових у посіві можуть бути присутні метлюг звичайний, тонконіг, зрідка - бромус житній. Кількість бур'янів варіює в залежності від попередників, типу ґрунтів, рельєфу місцевості.
Враховуючи те, що з відновленням весняної вегетації, рослини зимуючих бур'янів не зазнають зимової депресії, а коренева система їх продовжує повною мірою вегетувати і розвиватись, слід очікувати додатково 30-35% до кількості осінніх сходів зимуючих і ранніх ярих бур'янів.
Вибір гербіциду залежить, у першу чергу, від видів бур'янів на кожному конкретному полі, але перевагу слід надавати препаратам з відносно широким спектром дії, а також тим, які ефективно працюють за відносно низьких температур повітря (вище + 5° С).
Для знищення бур’янів у посівах озимої пшениці ми рекомендуємо наступні гербіциди від компанії УКРАВІТ:
АГЕНТ, СЕ®, (2,4-Д 2-етилгексиловий ефір, 452 г/л, у кислотному еквіваленті, 300 г/л + флорасулам, 6,25 г/л);
АГРОСТАР, РК®, (2-метил-4-хлорфеноксиоцтової кислоти амінна сіль 500 г/л, у кислотному еквіваленті, 410 г/л);
АМІСОЛЬ, РК®, (2.4-Д у формі амінної солі, 730 г/л, у кислотному еквіваленті, 605 г/л.);
ГОЛД СТАР, ВГ®, (Трибенурон-метил, 750 г/кг);
ГОЛІАФ, РК®, (2,4-Д, у формі амінної солі, у кислотному еквіваленті 350 г/л + дикамба у формі амінної солі, у кислотному еквіваленті, 125 г/л);
ДИВО, ВГ®, (Дикамба у формі натрієвої солі, 750 г/кг, у кислотному еквіваленті, 682 г/кг);
ДИВО Н, РК®, (Дикамба у формі амінної солі, 480 г/л, у кислотному еквіваленті, 400 г/л);
ЕКЗІТ, ВГ®, (Метсульфурон-метил, 600 г/кг);
МАКСТАР, КЕ®, (Флуроксипір-мептил, 250 г/л);
МАСТАК, РК®, (Клопіралід, 300 г/л);
ТУР, КЕ®, (2,4-Д 2-етилгексиловий ефір, 850 г/л);
ФЛАГМАН, РК®, (Бентазон, 480 г/л);
ФОРМУЛА, ВГ®, (Тифенсульфурон-метил, 750 г/кг).
Фітосанітарний стан посівів зернових культур в останні роки в багатьох господарствах значно погіршився. Це зумовлено загальним зниженням рівня агротехніки, спрощенням технологій, запровадженням повторних посівів окремих культур, скорочення обсягів застосування хімічних і біологічних засобів захисту рослин. Інтегровані системи захисту сільськогосподарських культур через невиконання у всій повноті складових регулювання чисельності шкідливих комах і розвитку збудників хвороб, не забезпечують запроектованої ефективності. Крім того, постійно змінюються агрокліматичні умови і природні еволюційні процеси в популяціях збудників хвороб, що збільшує їх генетичну і трофічну різноманітність. Все це посилює шкідливість як поширених хвороб, так і тих, які раніше не мали практичного значення.
Для озимої пшениці у всіх грунтово-кліматичних зонах поширеними є такі хвороби: сажка (тверда, летюча, стеблова, карликова), кореневі гнилі, борошниста роса, септоріоз на листі й колосі, фузаріоз колоса, іржа (бура листкова, лінійна, або стеблова, і жовта), вірусні хвороби та інші. Але найбільш поширеними і шкідливими хворобами озимої пшениці, які ведуть до значних втрат урожаю, є сажка (тверда, летюча, стеблова, карликова), кореневі гнилі, борошниста роса, септоріоз на листі й колосі, фузаріоз колоса, іржа (бура листкова, лінійна, або стеблова, і жовта).
Слід відмітити, що недобір урожаю озимої пшениці від комплексу хвороб становить у середньому 12–18%, а в роки епіфітотій - 25–50% і більше.
Враховуючи вищезазначене, слід бути готовими до своєчасного та ефективного захисту посівів. При цьому переважати має превентивне (попереджувальне) внесення фунгіцидів, що забезпечують ефективність за понижених добових температур. Асортимент препаратів при цьому має відповідати родовим та видовим особливостям патогенів, які однак, мають бути уточнені в конкретних умовах весни, поля попередника тощо.
При застосуванні фунгіцидів важливо не пропускати строки їх внесення та критичну фазу розвитку хвороби, оскільки при цьому використання навіть найсучасніших препаратів буде мало корисним.
Вибір препаратів слід проводити відповідно спектру їхньої фунгіцидної дії. Компанія УКРАВІТ для захисту озимої пшениці пропонує наступні високоефективні фунгіциди:
АКУЛА, КЕ®, (Прохлораз, 300 г/л + тебуконазол, 140 г/л + ципроконазол, 50 г/л);
АЯКС, КС®, (Тіофанат-метил, 310 г/л + епоксиконазол, 120 г/л + тебуконазол, 70 г/л);
ДЕЗАРАЛ, КС®, (Карбендазим, 500 г/л);
ЗАХИСНИК, КС®, (Тіофанат-метил, 500 г/л);
ТІ РЕКС, КЕ®, (Пропіконазол, 150 г/л + тріадимефон, 150 г/л);
ТОП ЕФЕКТ, КС®, (Флутриафол, 250 г/л);
УНІКАЛЬ, КС®, (Тебуконазол, 250 г/л);
ФУНДАЗИМ, ЗП®, (Беноміл, 500 г/кг).
Навесні, коли стабільно теплішає, поступово з’являються шкідники, які перезимували, і починають активно живитися й розмножуватися. Лише знаючи біологію і фенологію шкідників, можна ефективно виявляти їх поширення на полях та обґрунтовано застосовувати інсектициди.
Зима була порівняно теплою, а в період з мінімальними температурами ґрунт і посіви на більшій частині території України було вкрито шаром снігу 10–12 сантиметрів. Тому вже зараз можна констатувати, що зимівля озимих культур та комах, які їх пошкоджують пройшла успішно, і навесні слід очікувати їх появи на наших полях.
Навесні на посівах озимої пшениці починають живлення після зимівлі клопи, попелиці, окремі злакові мухи, п’явиці та ін. Більшість шкідників виходять, коли середньодобова температура стабільно перевищуватиме +10°С. За багаторічними даними, це починається з другої декади квітня в південних областях і триває до першої декади травня в північних. Масовий вихід шкідників після зимівлі здебільшого збігається за терміном із початком виходу в трубку озимої пшениці та ячменю. У цей же час зазвичай проводять масові роботи з хімічного захисту посівів проти бур’янів і хвороб.
Для ефективного контролю шкідників навесні, інсектициди до бакових сумішей з гербіцидом і фунгіцидом треба додавати вже у фазі кінець кущення - початок виходу в трубку озимих пшениці.
Як правильно вибрати препарат для першої ранньої обробки? У більшості шкідливих комах період виходу з місць зимівлі розтягнутий у часі. До того ж багато з них ведуть прихований спосіб життя і перебувають у захищених місцях за піхвами листків, лусками колосків, під листками, грудочками тощо. Для першої обробки найдоцільніше вибрати системний інсектицид, який проникає всередину рослини і має тривалу активність. З таким завданням можуть упоратися лічені продукти, і серед них - інсектицид АНТИКОЛОРАД, КС®, (Імідаклоприд, 150 г/л + лямбда-цигалотрин, 50 г/л).
За потреби, на підставі польового моніторингу, доцільно повторно застосовувати інсектициди у фазі прапорцевого листка пшениці разом з фунгіцидами У цей час слід контролювати дорослих клопів, трипсів, попелиць, п’явиць, злакових мух, які саме вилітають, пильщиків та інших шкідників. З цією метою варто застосовувати такі інсектициди від компанії УКРАВІТ:
АНТИГУСІНЬ, КС®, (Лямбда-цигалотрин, 50 г/л)
ДИМЕВІТ, КЕ®, (Диметоат, 400 г/л)
СМЕРТЬ ЖУКАМ, ВГ®, (Імідаклоприд, 700 г/кг)
ФАС, КЕ®, (Альфа-циперметрин, 100 г/л)
ХЛОРПІРІВІТ-АГРО, КЕ®, (Хлорпірифос, 500 г/л + циперметрин, 50 г/л).
За співпадання термінів оброблення посівів проти хвороб, шкідників, або бур'янів можна застосувати бакові суміші. Але слід пам'ятати, що до складу бакових сумішей не повинно входити більше 4-х діючих речовин препаратів включаючи добрива.